Український живопис ХІХ — початку ХХ ст.

Емісаром західного мистецтва в Україні була Олександра Екстер – одна з «амазонок» вітчизняного авангарду. Дружба з такими майстрами, як П.Пікассо, Ж.Брак, А.Софіччі, Ф.Маринетті – надавала їй можливості гостро відчувати художні новації часу, які вона «імпортувала» в Україну. О.Екстер подовгу жила у Франції – тут і було написане її чудове полотно «Міст. Севр». Його кубістичні форми виразно позначені, зміщення їхні динамічні, фарби – вишукані у своїх сполученнях. Це так відрізняється від наступних творів мисткині, де конструктивна основа, поєднуючись з експресією яскравого кольорового спектру в єдину матеріальну субстанцію, «народжує» образ. «Три жіночі постаті» – то автопортрет О.Екстер з її подругами, художницями Є.Прибильською та Н.Давидовою. Автор навмисне «стирає» індивідуальні риси облич, залишаючи лише чисту геометричну форму – овал. Проте жести, пози, динаміка ліній, сила звучання кольорів розкривають активну, незалежну натуру жінок, які сміливо прокладають свою дорогу у мистецтві та житті. Саме з ними, своїми соратницями, відроджувала О.Екстер народні промисли в селах Скопці на Київщині та Верхівка на Полтавщині.

До митців нової формації відноситься і Анатоль Петрицький. Його картина «Цар Китоврас» яскраво визначає характер пошуків власної декоративної мови, в основу якої покладено принцип готичного вітражу: чорна лінія виразно окреслює форми, наповнені кольором.

Різноманітність художнього життя в Україні початку ХХ сторіччя засвідчують митці, котрі виступали продовжувачами реалістичних засад класики, традицій її естетичного мислення, при цьому органічно впроваджуючи в своє малярство широку живописну манеру, декоративність кольору. Це – П.Волокидін, К.Трохименко, О.Шовкуненко, І.Їжакевич, С.Прохоров. Через певний час вони самі стануть класиками мистецтва вже нової радянської доби.

Репродуковані в альбомі твори – мала частка великої колекції, проте навіть і в такому обсязі вони дають змогу простежити особливості розвитку малярства ХІХ – початку ХХ століття, познайомитися з багатьма визначними художниками, котрі жили й працювали в Україні, чиї імена увійшли до золотого фонду національної культури.

Зібрання класичного живопису Національного художнього музею України в сукупності своїх визначальних рис може стати основою для нового, позбавленого суворих ідеологічних канонів і заборон, погляду на історію нашої держави, її культуру, мистецтво, для нового осмислення багатьох художніх явищ минулої епохи, які засвідчують високий рівень національного малярства, його причетність до загальноєвропейських мистецьких процесів.

на друк