Українский живопис ХХ ст.

Пережите емоційне піднесення кінця 1980-х-початку 1990-х було безпосередньо пов'язане з мистецтвом двадцятих-тридцятих років минулого сторіччя, які повертали для художників епоху гострих формальних експериментів українського класичного авангарду. Безумовно, обрії культурно-історичного діапазону живописців тих років, перегук з цією вітчизняною традицією формувався циклом виставок музею. Демократичні зміни в суспільстві середини 1980-х дали можливість активізувати діяльність фондосховищ та виставкову роботу з метою публікацій на виставках заново відкритих музейних цінностей. Реакцією на суспільні зміни в 1987 році була організація виставки українського образотворчого мистецтва 1920-30-х років, вперше у значному обсязі представленого школою М.Бойчука і художниками українського авангарду.

Виставкова та наукова діяльність музею 1990-х років, що представила стратегію всіх проблем українського живопису ХХ сторіччя, мала всеохоплюючий характер. Позиції, відпрацьовані при їх вивченні та комплектуванні, дали творчий і науковий матеріал для формування подальших експозицій українського живопису минулого сторіччя. Виставки, над якими працювали музейники в цей період як для України, так і для закордону, повернули світову славу М.Бойчуку та художникам його школи, О.Богомазову, О.Екстер, В.Єрмилову, Д.Бурлюку, В.Пальмову. Виставка “М.Бойчук, бойчукісти, бойчукізм”, (1990) експонувала понад 400 творів з музеїв Львова, Лодзі, Києва;. ”Український авангард. 1910-1930”, зкомплектована у 1990 році, в різні роки була показана у Хорватії, Франції, Німеччині.

До цього вагомого переліку слід додати значний ряд основних персональних та монографічних виставок класиків українського живопису Л.Крамаренка, В.Пальмова, О.Новаківського з колекції М.Мушинки, С.Колоса, Ф.Манайла, виставка творів родини Кричевських, А.Маневича, О.Мурашка, Г.Гавриленка, В.Зарецького.

Активізації комплектування розділу живопису ХХ століття в останнє десятиріччя сприяла громадянська позиція музею, його збиральницька діяльність, орієнтир на ділові контакти з художниками, які експонували в просторі музею свої виставки, з колекціонерами, з родинами та спадкоємцями художників.

Наприкінці 1980-х активізувалася збиральницька робота музею щодо творів майстрів 1960-80-х років – Г.Гавриленка, В.Зарецького, А.Лимарєва, Ф.Гуменюка, Н.Вергун, О.Заливахи, Є.Лещенка, І.Марчука.

на друк