Українский живопис ХХ ст.

Коротка для мистецтва мить – кінець 1950-х–початок 1960-х років – позначена “відлигою”, що проголосила нові політичні орієнтири, дала художникам надію на творчу самореалізацію. 60-і роки минулого століття - це зустрічі в на музейних монографічних виставках з творами О.Мурашка, Ф.Кричевського та А.Петрицького – живописцями з абсолютним відчуттям колориту, всесвітньознані картини яких стали критерієм стилю високого світового рівня. Яскраве естетичне враження від їхнього живопису співпало з устремлінням живописців-шестидесятників продовжити формальні експерименти. Поновилась і стала провідною теза синтезу всіх попередніх світових і вітчизняних мистецьких тенденцій, яка визначальна й понині. У 1961 році відкрилась значна за обсягом монографічна виставка творів забутого владою і незабутнього у мистецьких колах Ф.Кричевського. Серед живописних творів, що надійшли з виставки у власність музею, – всесвітньовідомий триптих “Життя”, (1925-27), “Мати”, (1929) та інші.

Творчість художників-шестидесятників оновила естетику живописної системи. Нові якості проявились у творчості живописців усіх поколінь: Є.Волобуєва, М.Божія, Д.Шавикіна, В.Зарецького, О.Захарчука, Т.Яблонської.

Молодша генерація шестидесятників В.Баринова-Кулеба, В.Виродова-Готьє, Т.Голембієвська, В.Гурін, З.Лерман, Ю.Луцкевич, М.Романишин втілили дух радикальних естетичних пошуків, не запозичений, а індивідуально властивий їм. Шестидесятники, представлені в музейній колекції живопису, в своїй творчості відродили національний стиль, який оптимально проявився в творах Т.Яблонської, а згодом у І.Марчука, Ф.Гуменюка, А.Антонюка. Цей стиль був абсолютно індивідуальний у творчому самовиразі, та єдиний в духовному сприйнятті дуже різних за змістом картин.

Соцреалізм – дитя тоталітарного режиму – тримався на творчих плечах художників різного світовідчуття. В наявності офіційного і альтернативного живопису, ядро якого складали художники, що володіли високою мистецькою і фаховою ерудицією, полягає феномен реальної мистецької ситуації. В 1970-і роки багато українських художників принципово не розпрощалися з духом творчої свободи 1960-х, сповідуючи вільний інтелектуально-філософський пошук та формотворення.

Найпотужнішим у живопису 1960-70-х років був фольклорний стиль, оптимально виражений в картинах Т.Яблонської, В.Задорожного, Р.Сельського, Ф.Манайла, А.Коцки, І.Марчука, О.Заливахи, представників більш молодого покоління - А.Антонюка, Ф.Гуменюка.

на друк