![]()
Перегляд виставки
0 рік2000 рік2001 рік2002 рік
2003 рік
2004 рік2005 рік2006 рік2007 рік2008 рік2009 рік2010 рік2011 рік2012 рік2013 рік2014 рік2015 рік2016 рік2017 рік2018 рік2019 рік
Всі виставки
Екскурсійне обслуговування
Екскурсії проводяться в експозиційних залах музею. Тривалість екскурсії 1 година. Правила поведінки За додатковою інформацією звертайтесь за телефоном: +3 8044 278 7454 і за електронною адресою exhibition@namu.kiev.ua Перегляд виставки
24.10.2003 – 23.11.2003
Олег ГолосійЖивопис
Куратор: Тетяна Грущенко
Олег горів як факел. Бачачи його таким, я боявся, що він може легко вигоріти як художник. Я помилився – Олег горів так інтенсивно, що вигорів як людина. Але він залишився художником незвичайно живим. Юрій ОНУХ, 1993. ...Його образи виникають ніби миттєво і без зусиль. Це, звісно, міф, але втілений у цілком видиму форму. З усіх картин Голосія ніби зішкрябало важку працю. Ці полотна не те, щоб недороблені, тобто розпочаті й незакінчені; але вони, скажімо так, і зовсім не були в роботі, а явились відразу, в якості цілого. В “справжній” картині (будемо називати точку відліку саме так) художник малює щось поверх білого, якому постійно поступається “ніщо”. У Голосія все проявляється одночасно, паралельно, при чому “ніщо” не поступається, а проступає білим крізь пори крупно зернистого зображення: і все насичено цією фіктивністю й ніщойністю. Фігура й фон, обличчя й тіло, перший план і дальній в його картинах абсолютно рівнозначні. Одиниця інформації – вся нерозчленована площина зображення. Однорідністю своєї візуальної ієрархії, так би мовити, всім тілом своїм ці твори вказують на репродукцію, миттєвий механічний відбиток, а не на поступове нарощування, властиві “справжній” картині... Він пропонує нам свої картини як певні безцільні видовища. Поряд із ним навіть проста фотокартка виглядає вибухом цілеспрямованості... Голосій займається не фіксацією, а трансляцією. Картини його ніби змінюються з легким звуком, як слайди на екрані або телепрограми, якщо палець не відпускати з пульту управління... Він невтомно віддає нам те, що сам десь узяв. Його мистецтво – вид безкорисливої клептоманії. Це ланцюжок споживання, а не виробництва, і Голосій – не творець перед застиглим у захопленому безсиллі глядачем, як це завжди було у класичному мистецтві, а споживач поряд із таким же споживачем – такою є чесна й точна позиція художника кінця ХХ століття. Ми з ним, можна би сказати, куримо по колу одну сигарету або ковтаємо ті самі таблетки. Ми галюціонуємо паралельно... Катерина ДЬОГОТЬ, Identity&Diversity, 1999. |