Перегляд виставки

З 1930 по 1936 рр. Picasso працював над створенням великої серії гравюр, застосовуючи різні графічні техніки. Це був довгий проект, який роком пізніше опинився у руках Волара. Ця колекція – 97 гравюр та 3 портрети дилера, пізніше отримала ім’я “Suite Vollard “.

Риси неокласицизму об’єднують сто гравюр серії “Suite Vollard“, у яких Picasso виразив центральні мотиви усієї своєї творчості. Найважливішими, враховуючи кількість аркушів, присвячених цим темам, є міф про Мінотавра, людину-бика, (художник був схильний ототожнювати себе, згідно  власного розуміння художньої творчості та сексуальності, з міфічним Мінотавром) (15 гравюр) та міф про Пігмаліона (автор, що був одержимий своєю моделлю) (46 гравюр). Про важливість цих тем свідчать також теми скульптурних робіт у студії художника у Боіселопа.

Як і у випадку з Мінотавром, інтерпретація теми Пігмаліона, без сумніву, також несе в собі автобіографічні риси.

Крім цих двох головних тем, серія також включає декілька підтем, як то  “Рембрандт” та “Битва кохання”.

Три портрети купця, що згодом були приєднані до “Suite Vollard “ є доказом того, що проект залишався незавершеним. Picasso запропонував Волару, що він буде створювати його портрет кожного разу, коли той приходить до нього в майстерню, допоки буде працювати над створенням серії гравюр. Смерть Волара зірвала цей план митця тоді, коли він встиг зафіксувати обличчя  Волара лише тричі. Включення цих робіт в Сьюіту, тим не менше, дозволило довести кількість гравюр у колекції до ста.

Picasso повністю присвятив себе вивченню різноманітних технік гравірування, поки не досяг у цьому досконалості. “Picasso був великим завдяки своїй особистій простоті,”- казав про нього Джек Фрелат, один з орендодавців студії, де художник навчався таїнам гравірування. “ Він був такий щасливий, коли створював гравюри, що ніколи б не довірив комусь іще долучитися до процесу. Він добре знався на усіх техніках завдяки його великій любові та ентузіазму, з яким він працював. Для нього мистецтво гравірування було баталією. Не було причин припиняти цю боротьбу. Він не був задоволений своєю роботою до того моменту, поки він не зміг показати сотні ілюстрації на дошці”.

Picasso протягом своєї плідної кар’єри звертався практично до всіх естампних технік. У “Suite Vollard“ більшість робіт (близько 75 %) виконано у техніці офорту. Без сумніву, художник застосовує саме цю техніку, звабившись її стрімкістю та швидкістю виконання.

Він також використовував техніку “сухої голки”, більш делікатну за офорт та експериментував з акватинтою у останніх ілюстраціях серії, більш комплексною технікою.

Останні доповнення до “Suite Vollard “ були вигравірувані Picasso у Парижі у 1939, незадовго до смерті купця, що дав їй ім`я.

Повернутись до списку.

на друк