Перегляд виставки

„До честі українського скульптора можна сказати, що він намагається не зраджувати ані самому собі, ані мистецтву скульптури. І сьогодні його манеру, його світобачення відрізняє високе напруження творчої думки, пошук нових засобів пластичного вираження,  роздуми про долю людства у світі нових розвідок сучасної науки, про нескінченність всесвіту, в якому життя людини залишає миттєвий відбиток; про долю землі, на якій колись народився Ісус Христос. Може тому, так захоплено відгукнувся художник на розвідки сучасних психологів, філософів, біоенергетеків, медиків в області дослідження функції унікального мигдалеподібного органу, що розташований у мозку – амігдали. Виявляється, цей орган пов’язаний з емоційним життям і пам’ятю, завдяки йому ми залишаємося істотами, чутливими до спогадів, образів минулого, до плину часу. Здається, за його допомогою і здійснює свою скульптурну розвідку Євген Прокопов. Будь який факт чи подія у житті художника миттєво підключаються  до неї. Я б назвала його твори пластичними проекціями авторських роздумів про життя людини у всесвіті. Ці проекції набувають все більш узагальненого вигляду, майже відриваючись від фігуративної традиції”.

”Рідними мовами Алли залишаються українська та англійська. Вона багато чого встигла за життя. Займалася балетом, яким не по-дитячому захоплювалася ще з дитинства і стала професійною балериною. Набагато пізніше так само захопилася живописом, а в 1990 відкрила власну галерею – Alla Rogers Gallery, що має на меті популяризацію творчості художників Східної Європи. Саме в цій якості вона і демонструє сьогодні свою персональну виставку, присвячену живописним подорожам у всесвіті. І в цьому вони з Євгеном Прокоповим однодумці.
У Алли Роджерс свій неповторний шлях на ниві абстракції. Вона вдячна своєму першому наставнику Симону Гувернеру, який був метафізичним символістом. Ессе Кандинського «Про духовне в мистецтві» вважає видатною книжкою…
Сюжети, розповіді, література – все це залишається поза увагою художниці. Її творчість, за власним визначенням, це розвідка до сфери медитації. За допомогою геометрії і кольору вона подорожує у безкінечності простору, намагаючись доторкнутися до непізнаванного.
... Художниця не йде за академічним або теоретичним значенням кольору. Вона скоріше довіряє своїй могутній інтуїції, що провидить її до того чи іншого колористичного вирішення полотна. Мабуть тому,  Алла Роджерс виступає найкращим коментатором своїх творів. Адже вони стають проекціями її глибоко індивідуальних внутрішніх почуттів, що виникають на полотні у стані молитви, сильних вражень, мінливих настроїв. Вона працює в популярній в Америці техніці акрилу у поєднанні з сусальними золотом та сріблом”.

Людмила Лисенко, мистецтвознавець