Перегляд виставки

Уподобання Івона ТАЯНДЬЄ проявлялися по-різному під час двох періодів його творчого життя: спочатку він був спостерігачем, письменником та критиком, а потім дієвою особою та натхненним художником.

З 1946 року і до кінця 60-х - критик в галузі мистецтва, він публікує безліч статей у відомих мистецьких часописах. Завдяки цій роботі зустрічається з найбільш відомим митцями свого часу, відвідує майстерні, сотні вернісажів. З цього він виніс майже енциклопедичні знання з модерного та сучасного мистецтва. Одночасно він складає передмови та сам пише праці та монографії, присвячені Міро, Сезанну, Джотто, Моне, Родену, Брієну та іншим. Письменницькою діяльністю він продовжував займатися до 1969р. (до віку 43-х років).

Як секретар “Травневого салону” у Парижі з 1949-го по 1999-й рік
Івон ТАЯНДЬЄ зустрічався з Пікассо, Джакометті, Моро, А. Лораном та іншими.

Потім наступає другий період, коли, починаючи з 1969 року, Івон ТАЯНДЬЄ присвячує себе живопису.

Його живопис, передусім, є фігуративним, але також і наративним, хоча в значній мірі відрізняється від наративного фігуративу. Живопис ТАЯНДЬЄ надає нам змогу не лише дивитися на картини, але й прочитувати їх, в тому сенсі, що автор поєднує зображення та мову.

Його роботи створюють дуже особистий уявний світ із персонажами Таяндьє-ленду. У своєму творчому підході використовує найрізноманітніші предмети і об’єкти: пам’ятники та скульптури на папері, дерево, картон, фрески, оздоблення фасадів, банери, автомобілі, холодильники, меблі, надруковані статті.

Завдяки своїм знанням із психоаналізу, котрий, як відомо, супроводжував сюрреалізм, починаючи з 20-х років, Івон ТАЯНДЬЄ демонструє радикальне бачення акту творення, якому він дає ім’я “психовізія”. Психовізуальний підхід стосується як волі, так і фантазмів, риторики відносно прекрасного, а також відносно політичного бачення світу.

Часопис Nouvelles de l’ESTAMPE, № 209-210

Повернутись до списку.

на друк