Перегляд виставки

Я ніколи не забуваю слова Моріса Дені, який наприкінці XIX століття сказав: «пам’ятай, що картина, перед тим як вона стане конем, оголеною жінкою, тією чи іншою історією є в істоті пласкою поверхнею вкритою кольорами, що зіставлені у певній послідовності». Ґете, який теоретизував на цю тему століття раніше, зауважив, що «світло, тінь і колір, зіставлені і упорядковані, дозволяють нам відрізнити один об'єкт від іншого. Ці три елементи: світло, тінь і колір будують наш візуальний світ, уможливлюючи існування живопису», а в результаті можливим досягнення стану приємності СПОГЛЯДАННЯ без необхідності, а часом навіть і можливості, комунікації.
Кольори, які ти вживаєш, не означають для мене нічого конкретного, вони слугують для СПОГЛЯДАННЯ, однак ДИВИТИСЯ не означає схопити суть. Але є щось таке, що притягає мене.
Твій живопис таки невидимий, бо ховається у глибинному шарі в’язія пігменту. ДИВЛЮСЬ і пронизую своїм до болю пасивним поглядом Твою розповідь про ЖИВОПИС, розповідь в існуванні якої Ти вперто не хочеш зізнатися. Але я не здаюся і так само вперто пронизую „поверхню, вкриту кольорами”. Я знаходжу чергову кольорову поверхню, а далі ще одну, а під нею багато, незліченно багато кольорових поверхонь аж до полотняної основи, яка щоразу дає початок Твоїм розповідям.
ЖИВОПИС є способом встановлення гармонії зі світом. Якщо ти даси таку відповідь, то можливо погодишся зі мною, МНОЮ як ЖИВОПИСЦЕМ, що МАЛЯРСТВО- це можливість ДИВИТИСЯ так, аби БАЧЕННЯ стало переживанням АБСОЛЮТНИМ і ТОТАЛЬНИМ...

Єжи Онух. Київ, березень 2008