Перегляд виставки

Народився 3 серпня 1938 р. в м. Макіївка Донецької обл.

У 1965 р. закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Його вчителями були Р. Сельський, К. Звіринський, Д. Довбошинський.

З 1982 р. працює у ЛДІПДМ (нині — Львівська національна академія мистецтв). Завідуючий кафедрою, професор, заслужений художник України. З 2002 р. відкрито «Клас професора Мінька».

Активно творити Олег Мінько починає з 1960 р. Формує його як митця, громадянина створена на той час в інституті «катакомбна» група митців — шістдесятників (Р. Петрук, З. Флінта, А. Бокотей, П. Маркович, Б. Сойка, І. Марчук, Л. Медвідь, О. Мінько), яка своїм світобаченням, творчістю та позицією протиставилась пануючому тоді режимові та його ідеології. Звичайно, це позначилось на долі художника — переслідування, психічні атаки, утиски з боку влади…

Тільки в 1978 р. О. Мінько повертається до живопису (пейзажі, натюрморти, портрети близьких). У 1987 р. відбуваються вартісні зміни у малярстві, повернення до 60-х років, але на інших засадах.

У 1988, 1994, 1998, 2004 рр. відбулись персональні виставки художника в Україні.

За кордоном твори художника виставлялись Жешуві (1979, 1987), Гельсінкі (1990), Лондоні (1989), Вашінгтоні (1991, 1993), Чикаго, Філадельфії (1992), Бонн, Вроцлав (1997), Варшава (2002), Гданськ (2003) тощо.

«В Мінька повно парадоксального без парадоксу очевидно тільки тому, що Мінько, насамперед, естет. Сильне естетичне відчуття здіймається в ньому, як вершина над долиною парадоксів, як акра над долиною пристрастей. Естетизм його творчості міниться у відблисках парадоксу навіть тоді, коли ця творчість відпочиває у ніжних пів тінях пастелі…

Мінько смішив би нас жахливими речами, якби не його пані Краса. Жива Пані з м’якими принадними обрисами, зовсім не схожа на ідола чи фетиша, однак в рисах якої аж надто виразно проглядають риси Феміди.

Якби не здорове відчуття парадоксальності ситуації, Мінько легко врятував би світ красою, що вельми гостро відчуває парадоксальність нашого з вами світу.

Мінько, можливо, один з останніх обачних лицарів ордену пані Краси — Феміди серед суцільної вервечки вітряків парадоксу».

                                             Художник Любомир Медвідь

Повернутись до списку.

на друк