Ця сторінка несе інформативний характер о виставках, які проводилися в НАМУ. З актуальними виставками можна ознайомитися на сайті https://namu.ua/

Діяльність сайту зараз

Не теперішній час сайт займається оглядом і оцінкою ліцензованих казино в Україні. Для прикладу, ви можете ознакойомитися з нашими статтями

  1. Казіно України. Рейтинг топових.
  2. Slot City онлайн. Опис, огляд, оцінка команди проекту.
  3. Огляд казино Пін Ап Україна
  4. Космолот Україна — переваги та недоліки.
  5. Favbet casino — букмекер, який став ігорним закладом.

This page is informative about exhibitions held at NAMU. Current exhibitions can be found on the website https://namu.ua/

В цій статті інформація про архівні виставки:

  1. Codex of Mezhyhiria — КОДЕКС МЕЖИГІР’Я
  2. Identity. Behind the Curtain of Uncertainty — Ідентичність. За завісою неозначеності
  3. Special Fund, 1937-1939 — Спецфонд, 1937–1939
  4. Перегони з часом: Мистецтво 1960-х — початку 2000-х років — Racing With Time: The Art of 1960s — The Beginning of 2000s
  5. Герої. Спроба інвентаризації — Heroes. An Inventory in Progress
  6. Проект Енеїда — Aeneid Project
  7. Яків Гніздовський
  8. Спляча Красуня — Sleeping Beauty
  9. Повернення майстра. Марк Епштейн. (painter Mark Epstein, who was active in the 1920s.)
  10. Міф «Українське Бароко» — The Myth of Ukrainian Baroque

Codex of Mezhyhiria

April, 26 — August, 24, 2014

Don’t ask us about golden loaf. We don’t know where it is. But its spirit continues to disturb our society — as well as the spirit of its owner, in whose house it was founded.

But besides ghostly golden loaf many other things were found in Mezhyhiria that are interesting from the artistic point of view. Old valuable books, sculptures, icons, paintings, utensils, furnishings, collectible weapons and souvenirs. Among them there were some really unique pieces as well as examples of outright tastelessness and fakes. Museum experts and members of the Blue Shield organization made a decision to transfer so called «Treasures of Mezhyhiria» for temporary storage to the National Art Museum of Ukraine. Later some items from the house of Viktor Pshonka were included.

At first presentation of these objects for the public in the museum was not planned. But when the halls of the 1st floor of the exhibition were filled with various goods, often provocative and with specific «aura», it was decided that the public needs to see it and make its own conclusions. Visiting curator and artist Alexandr Roitburd proposed to build the exposition in a form of an inventory book in order to avoid professional evaluation and just to let these objects speak and testify for themselves.

Young artists Oleksandr Burlaka and Ivan Melnychuk worked on the public presentation and embodiment of this idea. In their artistic practice they critically reassess space with its components and semantic load.

As it was noted by Alexandr Roitburd: «This outrageous tastelessness in many ways can be didactic. If the fourth president of our poor country had at least a little less «zhlobskyi» redneck taste and maybe slightly more modest house and cabinet, then the gang that surrounded him (or so-called «elite») would probably start to fight for the first place in modesty and democracy, but not in Gypsy Baron style luxury. And then the level of corruption would go down and kleptocracy would fade. We should not neglect the importance of style on the ethic climate.»

Educational program of the exhibition includes meetings with artists, art-critics, politicians, members of governmental institutions along with open discussions and other public events.

Pre-registration is requested for the press conference.

Alexandr Roitburd — artist, curator, collector, theoretician of contemporary art. For the past 20 years was in the list of top-ten Ukrainian artists. Father of the Odessa transavangarde. Known in Ukraine, Russia, Europe, and the USA. Founder of the Association «New Art», Director of CCA of Soros in Odessa, Director of Marat Gelman Gallery in Kyiv.

Alisa Lozhkina — art critic, specialist in cultural studies, chief editor of the project Art Ukraine. Deputy Director of Mystetskyi Arsenal.

Oleksandr Burlaka — Kyiv artist, architect, member of the Group of Objects — group of artists who specialize on the research of city transformation. Member of the curatorial group Hudsovet. Author of the lightbox computer-collages with images from Google Earth for the project Scene of Action.

Ivan Melnychuk — Kyiv artist, architect, member of the art Group of Objects. Together with Oleksandr they were nominees for PinchukArtPrize in 2013.

Committee of the Blue Shield — international non-governmental organization under the auspices of the UN, which protects sites of cultural heritage during armed conflicts and natural disasters. Created in Ukraine on February, 21. Heads: Mykola Yakovyna of ICOMOS ( International Council on Monuments and Sites ), Serhiy Laevsky of ICOM ( International Council of Museums) , Iryna Shevchenko of IFLA ( International Federation of Library Associations ) and Olha Muzychuk of State Archival Service of Ukraine (member of the International Council of Archives ICA). Members of this organization are now oppose the looting and the destruction of monuments.

КОДЕКС МЕЖИГІР’Я

26 квітня — 24 серпня 2014

Не запитуйте нас про золотий батон. Ми не знаємо, де він. Але його дух продовжує бентежити публіку — як і дух того, в чиєму домі його знайшли.

Та окрім примарного золотого батона в Межигір’ї знайшлося чимало речей, цікавих саме з мистецької точки зору. Стародруки і коштовні книги, скульптури, ікони, живописні твори, посуд, предмети інтер’єру, колекційна зброя і сувеніри. Серед них виявились як справді унікальні твори, так і відвертий несмак і підробки. За рішенням групи експертів-музейників і організації «Блакитний щит» так звані «скарби Межигір’я» було передано на тимчасове збереження до НХМУ. Пізніше до них було долучено деякі предмети з будинку Віктора Пшонки.

Від початку публічна презентація не входила в плани музею. Та коли зали першого поверху почали заповнюватися різним добром, яке випромінювало специфічну «ауру» і провокувало, було вирішено, що громадськість має це побачити і зробити свої висновки. Запрошений музеєм куратор — художник Олександр Ройтбурд — запропонував побудувати експозицію за принципом книги-опису, щоб уникнути ціннісної оцінки і не заважати предметам промовляти і свідчити.  

Над втіленням ідеї публічної презентації працювали відомі молоді митці Олександр Бурлака й Іван Мельничук, які у своїй мистецькій практиці критично переосмислюють простір з його предметним та семантичним навантаженням.

Як зауважив сам Олександр Ройтбурд: «Цей волаючий несмак у всіх сенсах повчальний. Якби в четвертого президента нашої стражденної країни був менш жлобський смак і, не дай боже, кабінет і дачка скромніші — то, гляди, вся жлобська тусовка, яка кличе себе «елітою», почала би мірятися не розкішшю, гідною циганських баронів, а скромністю і демократизмом. А там, може, і рівень корупції присох, і клептократія прив’янула… Вплив стилю на етичний клімат не варто недооцінювати». 

Під час експонування заплановано зустрічі  з художниками, арт-критиками, політиками, представниками владних інституцій, фахівцями, відкриті дискусії й інші публічні заходи.

Олександр Ройтбурд — художник, куратор, колекціонер, теоретик сучасного мистецтва. Останні 20 років входить в першу десятку українських художників. «Батько одеського трансавангарду». Відомий в Україні, Росії, Європі і США. Засновник асоціації «Нове мистецтво», директор ЦСМ Сороса (Одеса), директор Галереї Марата Гельмана в Києві.

Аліса Ложкіна — арт-критик, культуролог, шеф-редактор проекту ART UKRAINE. Заступник генерального директора Мистецького Арсеналу.

Олександр Бурлака — київський художник, архітектор, учасник «Групи предметів» — мистецького угрупування, що спеціалізується на дослідженні і вивченні трансформацій міста. Член кураторської групи «Худсовет». Автор лайтбоксів-комп’ютерних колажів зі знімків Google Earth для проекту «Місце дії».

Іван Мельничук — київський художник, архітектор, учасник мистецького угрупування «Група предметів». Спільно з Олександром Бурлакою виступив номінантом на Премію PinchukArtCentre 2013.

Комітет Блакитного Щита — міжнародна неурядова організація під егідою ООН, що захищає об’єкти культурного надбання під час збройних конфліктів і природних катастроф. Створений в Україні 21 лютого. Очолюють: Микола Яковина від ICOMOS (Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць), Сергій Лаєвський від ICOM (Міжнародна рада музеїв), Ірина Шевченко від IFLA (Міжнародна федерація бібліотек) та Ольга Музичук від Державної архівної служби України (член Міжнародної ради архівів ICA). Члени організації нині протистоять мародерству і нищенню пам’яток.

Identity. Behind the Curtain of Uncertainty

Opening: 18.03.2016 (Friday) at 18:00
Curator: Solvita Krese

‘Identity. Behind the Curtain of Uncertainty’ — the Nordic, Baltic and Ukrainian contemporary art exhibition at the National Art Museum of Ukraine will open to the public on the 19th of March. It is promising to be one of the most spectacular manifestations of the last decade by the artists from the North-Eastern regions of Europe. The exhibition has been organised by the Latvian Centre for Contemporary Art (Riga) in partnership with the National Art Museum of Ukraine, as well as the real architects behind this idea — the embassies of the Nordic and Baltic States in Ukraine.

Solvita Krese, Director of the Latvian Centre for Contemporary Art, and the curator of this exhibition reflected on her work: ‘With this exhibition we wish to re-evaluate the notion of identity, emphasizing its diverse aspects and to welcome the exploration of national, political, territorial, social and gender issues through the prism of identity, having previously assumed that artists are sharp-sighted interpreters of context and commentators of situation, able to discover and sketch out the network of changes in today’s maps of the world faster than anyone else, and are not afraid to take a look behind the curtain of uncertainty, in which traumas of the past and vagueness of the future are woven together’.

The idea of organising a contemporary art exhibition supported by eight embassies first emerged in 2013 as a solidarity gesture towards the complex political situation in Ukraine. The embassies of Denmark, Norway, Sweden, Finland, Estonia, Latvia, Lithuania and Iceland have acknowledged this collaboration as a vital platform that allows the searching for a cohesive identity of Europe and establishing a mutual dialogue. National Art Museum proved to be the most appropriate place for this conversation, as far as it keeps, works with and creates identities — joint with community and by force of art.

Exhibiting artists: Roman Minin (UA), Open Group (UA), Lesja Zajac (UA), Matts Leiderstam (SWE), Meriç Algün Ringborg (SWE), Mats Adelman (SWE), Joar Nango (NO), The Stitch Project (NO), Ane Hjort Guttu (NO), Ester Fleckner (DK), Gudrun Hasle (DK), Kalle Hamm un Dzamil Kamanger (FIN), Tellervo Kalleinen (FIN), Bita Razavi (FIN), Anna Aizsilniece (LV), Ieva Epnere (LV), Katrina Neiburga (LV), Tanel Rander (EST), Kristina Norman (EST), Flo Kasearu (EST), Arnas Anskaitis (LT), Egle Budvytyte (LT), Kristina Inciuraite (LT) and Gabríela Friðriksdóttir (IS).

The exhibition will be accompanied by educational programme and different side events as discussions, workshops and performances.
It will be open to public from 19 March until 22 May.

Ідентичність. За завісою неозначеності

Відкриття: 18.03.2016 (П’ятниця) о 18:00
Куратор: Солвіта Кресе

«Ідентичність. За завісою неозначеності» — спільний мистецький проект Північно-Балтійських країн та України відкриється для публіки 19 березня 2016 року в Національному художньому музеї України. Він обіцяє стати однією з найбільш видовищних демонстрацій мистецтва північно-східної частини Європи за останнє десятиліття. Виставка організована Латвійським центром сучасного мистецтва (Рига) спільно з Національним художнім музеєм України, а ідея її створення належить Посольствам Північно-Балтійських країн в Україні.

Солвіта Кресе, директорка Латвійського центру сучасного мистецтва і кураторка виставки, зазначила: «Цією виставкою ми хочемо переглянути поняття ідентичності, підкреслюючи його різноманітні аспекти, і заохотити підхід до національних, політичних, територіальних, соціальних та гендерних питань з позицій ідентичності. Ми переконані, що художники є проникливими перекладачами контексту і коментаторами ситуації, які здатні виявити і нанести сітку змін на нинішню мапу світу швидше за будь-кого іншого, і вони не злякаються зазирнути за завісу неозначеності, в якій травми минулого і туманність майбутнього сплетені в єдине ціле».

Ідея організувати спільну виставку сучасного мистецтва за підтримки восьми посольств виникла в 2013 році як вияв солідарності з Україною в складній політичній ситуації. Поважні посли Данії, Естонії, Ісландії, Латвії, Литви, Норвегії, Швеції та Фінляндії розглядають цю співпрацю як живу платформу для пошуку спільної європейської ідентичності та взаємного діалогу. Національний художній музей України був обраний платформою для цієї розмови, оскільки постійно працює над збереженням, дослідженням і творенням ідентичностей — разом із суспільством і з допомогою мистецтва.

Художники: Роман Мінін (UA), Відкрита група (UA), Леся Заяць (UA), Маттс Лейдерстам (SWE), Меріч Алґюн Рінґборґ (SWE), Матс Адельман (SWE), Йуар Нанго (NO), Проект Stitch (NO), Ане Йурт Гютту (NO), Естер Флекнер (DK), Гудрун Хасле (DK), Каллє Хамм і Дзаміль Камангер (FIN), Теллерво Каллейнен (FIN), Біта Разаві (FIN), Анна Айзсилніеце (LV), Іева Епнере (LV), Катріна Неібурґа (LV), Танел Рандер (EST), Крістіна Норман (EST), Фло Касеару (EST), Арнас Анскайтіс (LT), Еґлє Будвітітє (LT), Крістіна Інчюрайтє (LT), Габріела Фрідріксдоттір (IS).

Виставку супроводжуватимуть освітня програма та паралельні події — як-от дискусії, воркшопи і перформанси.
Виставка триває від 19 березня до 22 травня.

У співпраці з: Посольством Королівства Данія, Посольством Естонії, Посольством Ісландії, Посольством Латвії, Посольством Литви, Посольством Норвегії, Посольством Швеції та Посольством Фінляндії в Україні
Комунікаційний партнер: Український кризовий медіа-центр

Special Fund, 1937-1939

SPETSFOND (works from the special storage, 1937-1939) January, 23 — April 26, 2015

Opening: January 23, Friday, at 6 p.m.

Some leading museums of the former USSR have special collections known to museum workers as «spetsfunds». But they do not preserve special masterpieces or rare artworks. Those artifacts that were «lucky» to be stored there should have been put far away from people’s eyes, and at the worst to be destroyed.

In the National Art Museum of Ukraine (then the State Ukrainian Museum) Special secret storage was formed in 1937-1939. It contained works from Kharkiv, Odesa, Kyiv, Poltava and from special storages of Ukrainian art exhibition created by so called enemies of the people. They were formalists, nationalists, those who, according to party ideologists, «distorted reality» and threatened the existence of the «new society». Most of the names and artworks were forgotten for a long time in the history of Ukrainian art. Thus, the works of Oleksandra Ekster, Oleksandr Bohomazov, Davyd Burliuk, Viktor Palmov, Oleksa Hryshchenko, Onufrii Biziukov, Neonila Hrytsenko, Semen Yoffe, and lots of others were transferred to the Special storage of the NAMU.

1939 inventory book of the Spetsfond numbered 1747 positions of painting, graphics, book covers, photographs, sculpture, dishware, folders with museum affairs, posters, crosses, icons, books, diplomas, correspondence, newspapers clippings. They were saved by war which pushed the fight with «hostile» art aside and by the efforts of devoted Museum workers.

Since 1987 the painstaking work with transferring these art pieces to the main storage began. Some of them were already shown to public, for example, the works of Viktor Palmov or Vasyl Sedliar, and some works never seen from 1930s remain. The work is in progress, and exhibition project Spetsfond is only one step on a long road of restoration and rehabilitation of forgotten pages of Ukrainian art. 

Спецфонд, 1937–1939

Відкриття: 23.01.2015 (П’ятниця) о 18:00
Куратор: Юлія Литвинець

(твори спеціального фонду, 1937 — 1939) 

Відкриття: 23 січня о 18:00

Деякі провідні музеї на теренах колишнього СРСР мають особливі зібрання, відомі музейникам як «спецфонди». Та їх призначення — не збереження виняткових шедеврів чи рідкісних творів. Артефакти, яким «пощастило» потрапити в такі зібрання, як мінімум, мали бути схованими подалі від людських очей, як максимум — знищеними.

У Національному художньому музеї України (тоді Державному українському музеї) Спеціальний секретний фонд сформувався у 1937 — 1939 рр. До нього з музеїв Харкова, Одеси, Києва, Полтави та зі спецфондів Української художньої виставки завозились твори «ворогів народу», «формалістів», «націоналістів» — тих хто, на думку партійних ідеологів, «спотворював дійсність» і являв загрозу «новому суспільству». Більшість імен та творів на довгі роки були викреслені з історії українського мистецтва. Так до Спецфонду НХМУ потрапили Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Давид Бурлюк, Віктор Пальмов, Олекса Грищенко, Онуфрій Бізюков, Неоніла Гриценко, Семен Йоффе та багато інших художників.

Інвентарна книга Спецфонду 1939 року налічувала 1747 позицій, серед яких живопис, графіка, обкладинки книг, фотографії, скульптура, посуд, папки з музейними справами, плакати, хрести, ікони, книги, дипломи, листування, вирізки з газет. Своїм порятунком вони мають завдячувати… війні, яка відсунула на другий план боротьбу з «ворожим» мистецтвом та відданості музейників своїй справі.

Із 1987 року розпочалась копітка робота по переведенню творів до основного фонду. Деякі з них вже повернулись до глядача, як от полотна Віктора Пальмова чи Василя Седляра, а є твори, яких ніхто не бачив від 1930-х. Робота триває, і виставковий проект «Спецфонд» є лиш етапом на довгому шляху з реставрації та реабілітації забутих сторінок українського мистецтва. Те, що зараз вони повертаються, є свідченням несподіваних поворотів долі, завдяки яким рано чи пізно все таємне стає явним і вносить свої корективи як в окремі, особисті історії, так і в історію загальну.

Перегони з часом: Мистецтво 1960-х — початку 2000-х років

Перегони з часом: Мистецтво 1960-х — початку 2000-х років

До цього моменту ХХ століття в експозиції музею закінчувалось початком 1980-х. Це була крапка, яка завершувала неоднозначний, але рівний період. Та потреба перетворити відрізок на лінію існувала завжди.

Крапку вирішено прибрати і провести лінію далі. Виставка «Перегони з часом: Мистецтво 1960-х — початку 2000-х років» дає продовження музейній експозиції творів минулого століття, аби відтворити більш цілісну й повну картину напрямків, творчих індивідуальностей та визначних явищ.

Виставка, що є логічним продовженням постійної експозиції ХХ століття та певним експериментом щодо формування можливого канону імен та явищ вітчизняного мистецтва 1960-х — початку ХХІ ст., покликана вибудувати лінію українського сучасного мистецтва, позначеного як прагненням бути адекватним своєму часу, так і чутливим до особистих проблем та традиції. На виставці буде представлено близько 100 творів живопису, графіки, скульптури, об’єктів, фотографії та відеодокументації перформансів, що проходили в музеї. Це роботи з колекції музею, і вони відбивають не тільки наш погляд на історію мистецтва другої половини ХХ — початку ХХІ ст., а й  характер і рівень музейного зібрання. Зокрема у виставці будуть представлені імена, які пов’язані з визначними етапами розвитку українського сучасного мистецтва: Григорій Гавриленко, Олександр Дубовик, Людмила Ястреб, Віктор Маринюк, Тіберій Сільваші, Микола Кривенко, Анатолій Криволап, Олександр Животков, Марко Гейко, Арсен Савадов, Олександр Гнилицький, Олег Голосій та інші.

В рамках виставки буде презентовано спеціальний відеопроект молодого українського художника Івана Світличного, присвячений переосмисленню часу та місця музею в міському просторі. Відео тривалістю 24 години пропонуватиме глядачеві, який знаходитиметься у виставковому залі, бачення зовнішнього «життя» музею. Перебіг часу у відео  збігатиметься з реальним часом глядача. На думку художника, такий сюжет не явний для глядача, але він лежить не стільки в площині відео, скільки  налаштовує сприйняття на усвідомлення планетарних явищ. Це відео завершуватиме експозицію  і засвідчуватиме наше уявлення про музейну колекцію як класику, що вічно оновлюється.

Спеціальний арт-проект Івана Світличного буде представлений на екрані унікального найсучаснішого телевізора з ультрависокою роздільною здатністю Samsung UHD TV компанії «Samsung Electronics Україна», яка стала інноваційним партнером виставки. Проект має за мету продемонструвати незмінне тяжіння мистецтва до розширення своїх можливостей шляхом залучення інноваційних технологій, та в рамках виставки стає своєрідним вікном у нову добу, в якій техніка — вже незамінний супутник по життю сучасної людини.

Виставку також буде доповнено розширеною експозицією творів художника Романа Сельського (1903-1990).

Racing With Time: The Art of 1960s — The Beginning of 2000s

Racing With Time: The Art of 1960s — The Beginning of 2000s

Until now the exposition of the 20th century art in the Museum ended with the beginning of 1980s. It was a point that marked the ending of a controversial, but smooth phase of art. Still the need to turn a segment into a line remained.

The point was turned into the line. The exhibition Racing With Time: The Art of 1960s — The Beginning of 2000s prolongates the museum exposition of the art of the 20th century and gives the full impression of styles, names and phenomena of Ukrainian art in the 20th — the beginning of the 21st centuries.

The exhibition is also an experiment: it is an attempt to define the canon of names and phenomena of Ukrainian art from 1960s to 2000s and to build the line of Ukrainian contemporary art. The exhibition presents around 100 artworks, among them — the works of graphics, sculpture, photography and video art. The works come from the Museum collection and show not only our viewpoint on the history of art in 1960s-2000s, but also the character and level of this collection. The works of Hryhorii Havrylenko, Oleksandr Dubovyk, Liudmyla Yastreb, Viktor Martyniuk, Tiberii Sylvashi, Mykola Kryvenko, Anatolii Kryvolap, Oleksandr Zhyvotkov, Marko Heiko, Arsen Savadov, Oleksandr Hnylytskyi, Oleh Holosii and others are presented.

Within the exhibition the special video project of the young Ukrainian artist Ivan Svitlychnyi is introduced. It is dedicated to the rethinking of the time and place of the museum in urban space. The video ends the whole exposition and certifies our notion of the Museum collection as a classic that is constantly in renovation.

The exhibition is also complemented with the extended display of the works of Roman Selskyi (1903-1990).

17.12.2014 – 17.05.2015

Герої. Спроба інвентаризації

Куратор: Міхаель Фер (Берлін), кураторська група НХМУ Національний художній музей України Goethe-Institut в Україні у співпраці з ICOM України представляють українсько-німецький художній дослідницький проект

ГЕРОЇ. СПРОБА ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ

17 грудня 2014 — 17 травня 2015

Куратори: Міхаель Фер (Берлін), кураторська група НХМУ

Відкриття 17 грудня (середа), 18:00

Про час прес-конференції буде повідомлено додатково

Наші з вами герої — живі. Завдяки їм «героїзм» з книжкового поняття перетворився на живу, пульсуючу плоть, а суспільство ожило. Ми знаємо обличчя, і часом — потиск рук. Вони в нашому щоденному житті. А декого з них ще так рано відпускати назавжди. Наші герої не підлягають інвентаризації.

Але в Національному художньому музеї України переконані, що саме зараз розмова про героїв і героїчне є актуальною як ніколи. Тому в проекті «Герої. Спроба інвентаризації» вирішено критично розглянути разом із глядачами «героїчну спадщину», подекуди шокуючу, що зберігається в колекції музею.

Уперше за останні кілька років постійна експозиція першого поверху зміниться кардинально. Ідея оновлення виникла на початку 2013 року — як потреба у сучасній презентації й інтерпретації музейної колекції. Цей рух погодився підтримати давній партнер музею — Goethe-Institut в Україні. У якості експерта був запрошений провідний фахівець музейної справи в Німеччині — доктор Міхаель Фер. Та доки тривала фондова робота, в Україні розпочалася Революція. Контекст і суспільство змінились. Це підказало актуальну тему, яку можна дослідити через художню колекцію. Нова задача постала перед групою кураторів на чолі з доктором Фером: розглянути героїчний пантеон України в усій його широті, неупереджено, як передісторію і причину всього, що відбувається сьогодні з країною, — і зробити це спільно з публікою.

Проект «Герої. Спроба інвентаризації» досліджує образ «героя» і його творення. У ході інвентаризації фондів музею були визначені твори, так чи інакше пов’язані з топосами «герой», «святий», «мученик» або «подвиг». Серед них є зображення героїв реальних і міфічних, тих, чиї вчинки стали подвигом або профанацією, народних — і вирощених в пробірках ідеологічних лабораторій. Експозицію складуть близько 180 живописних, графічних і скульптурних творів, від середніх віків до другої половини ХХ століття. Виставка розташується на 1 поверсі і частково захопить простір сходів між 1 і 2 поверхами. Одна із зал залишиться вільною — для можливості відкритого діалогу і міркування над тим, які герої потрібні Україні сьогодні.

Виставковий проект відбувається спільно з Goethe-Institut в Україні, в рамках проекту Goethe-Institut у Східній Європі і Центральній Азії «Машина часу Музей»: www.goethe.de/ukraine

Heroes. An Inventory in Progress

Curator: Michael Fehr (Berlin), curatorial group of NAMU

National Art Museum of Ukraine Goethe-Institut in Ukraine together with ICOM Ukrainepresent Ukrainian-German research art project

HEROES. AN INVENTORY IN PROGRESS

December 17, 2014 — May 17, 2015

Curators: Michael Fehr (Berlin), curatorial group of the NAMU

Opening: December 17 (Wednesday), 6 pm

Our heroes are alive. Thanks to them, heroism from books came to life and the society revived. We know faces, sometimes remember handshaking. They are in our everyday life. And someone can’t be let go forever so soon. Our heroes can be inventoried.

We in the National Art Museum of Ukraine are convinced that now the dialogue about heroes and heroic is actual at its most. That is why in the project Heroes. An Attempt of an  Inventory the critical view on the «heroic heritage», sometimes shocking, that is stored in the funds of the Museum, is important.

For the first time in many years the permanent exhibition of the Museum’s first floor will change radically. The idea of renewal appeared in the beginning of 2013 as a need to present and interpret the Museum’s collection in accordance with Ukrainian contemporaneity. This idea was supported by Goethe-Institut in Ukraine, an old friend of the Museum. Doctor Michael Fehr, an expert in museology in Germany, was invited. But while the work in the Museum’s storage was in progress, the Revolution began in Ukraine. The context and the society have changed. This gave a current topic that can be researched through art collection. New task appeared: to look at the heroic pantheon of Ukraine objectively as at the prehistory and cause of all that is happening with the country today, at to do it together with the public.

The project Heroes. An Inventory in Progress explores the image of a «hero» and the process of its creation. During the inventory of the Museum’s storages artworks connected with toposes of a «hero», a «saint», a «martyr», and a «feat» are picked. Among them are images of heroes, real, mythical, and constructed. 180 paintings, sculptures, and graphic art works will be placed on the first floor of the Museum. One of the halls will remain empty for dialogues and discussions about the heroes that Ukraine needs today.

 The exhibition develops in coordination with Goethe-Institut in Ukraine as part of the project Time Machine Museum.

www.goethe.de/ukraine

Проект Енеїда

Живопис, графіка, анімація, артефакти

Куратор: Павло Гудімов, Діана Клочко, Поліна Ліміна, Данило Нікітін

ПРОЕКТ ЕНЕЇДА

24.08 – 29.10.2017

Національний художній музей України представляє масштабний міждисциплінарний «Проект Енеїда» — новий погляд на феномен легендарної поеми Івана Котляревського.

За 175 років від першої повної публікації книга набула власної візуальності, яка багато розповідає про Україну різних періодів.  Ювілей культової для української культури книги було розпочато у рамках фокус-теми Книжкового Арсеналу–2017, однак зріз ілюстративної складової «Енеїди» досі жодного разу не демонструвався широкому загалу.

«За останні чотири роки нашої історії я особливу увагу почав звертати на ті візуальні коди, що нас оточують. «Енеїда» в її візуальному прояві — той непересічний зразок, з яким можна працювати глибоко та якісно».

Павло Гудімов

Історія «Енеїди», першої книги, написаної новою українською мовою, нерозривно вплітається у головні віхи формування української культури та в європейську традицію барокових бурлескно-травестійних перелицювань античної літератури. Видання «Енеїди» безпосередньо пов’язане із формуванням умов, у яких змогла виникнути ідея української держави. Саме це вплинуло на дослідницьку роботу кураторів проекту.

«Поки що констатую: до магічного перетворення “малороссийского переложения” на повноцінний український епос найбільше долучились саме художники-ілюстратори. Вони не побоялись послідовно, десятиліття за десятиліттям нарощувати силу образів у  різних видах і жанрах образотворчого мистецтва, ніби підхоплюючи і осучаснюючи складні теми, які дійшли до них з глибини століть».

Діана Клочко

«Проект Енеїда» — перша виставка, що акумулює близько 200 визначних артефактів: ілюстрації, станковий живопис і графіку, театральні афіші, мультиплікацію, фото- та відеоматеріали, книжкові видання, які стосуються візуальних образів поеми Івана Котляревського з приватних колекцій та 11 музеїв України.

У рамках виставки, завдяки ресторатору Дмитру Борисову, став можливий мистецько-гастрономічний pop-up проект — відтворення легендарного кафе «Еней» у стінах музею.

«Тимчасове кафе “Еней” — це не просто можливість знайомитися з виставкою “з користю та смаком”, це спроба опрацювати два різні джерела, пов’язані зі становленням української гастрономії та культури. Перший: “Енеїда” — знаковий літературний твір. Другий — легендарне київське кафе “Еней”, яке протягом тривалого часу було центром інтелектуального життя міста. Сподіваємося, що “Еней” стане не просто джерелом приємних гастрономічних вражень, але й простором для спілкування, обміну думками та набуття нових знань».

Aeneid Project

Painting, graphics, animation, artifacts Curator: Pavlo Gudimov, Diana Klochko, Polina Limina, Danylo Nikitin

29.05.2015 – 23.08.2015

Яків Гніздовський

Куратор: Данило Нікітін

Національний художній музей України
Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні
Міністерство культури України
Фундація «Відкрита Україна»

представляють
ЯКІВ ГНІЗДОВСЬКИЙ
Виставка з нагоди 100-річчя від дня народження українсько-американського митця
Куратор: Данило Нікітін

29 травня — 23 серпня 2015
Відкриття: 29 травня, п’ятниця, 18:00

Прес-тур для ЗМІ та фахівців о 17:00

Один із наймайстерніших графіків світу, Яків Гніздовський (Jacques Hnizdovsky, 1915 — 1985) здобув цілковите визнання і став надзвичайно шанованим у Сполучених Штатах, тоді як в Україні донедавна про нього було відомо невеликому колу знавців та поціновувачів. Почасти це можна пояснити тим, що Гніздовський залишив країну ще до того, як його талант розкрився повною мірою, а почасти тим, що за радянського режиму згадки про митця-емігранта були неприпустимі. І хоча становлення Гніздовського-художника відбувалося у Варшавській та Загребській академіях мистецтв, а слави він зажив у США — Гніздовський завжди підкреслював своє українське походження і був у центрі подій, пов’язаних з Україною.

Україна відносно недавно почала відкривати для себе Якова Гніздовського — тоді як в американському графічному мистецтві 20 століття гравюри художника вважаються одним із найцінніших і найоригінальніших звершень, адже вони виконані у надзвичайно складній техніці дереворізу, яку Гніздовський фактично повернув із забуття, надихнувшись мистецтвом Альбрехта Дюрера.

Стиль художника зазнав різних впливів: архетипові мотиви рідного Поділля, японська та європейська гравюра, американський поп-арт, — і зрештою вилився в особливе трактування форм предметного світу. Гніздовський прагнув побачити й передати гармонію простих речей та ситуацій — з відтінком ніжної філософської іронії у ставленні до навколишнього світу. Так у мистецтві Гніздовського «легковажні» мотиви зростають до рівня високих тем, а серйозні викликають посмішку.

Твори Якова Гніздовського зберігаються у поважних колекціях світу, зокрема в Національному музеї американського мистецтва, Addison Gallery, Музеї образотворчого мистецтва в Бостоні, Музеї модерного мистецтва у Більбао, Картинній галереї Вінніпега, колекції Білого Дому, багатьох університетах та приватних колекціях.

На виставці до 100-річчя від дня народження митця в НХМУ представлені твори з колекцій: Національного художнього музею України, Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, Борщівського обласного краєзнавчого музею, Наукової бібліотеки Національного університету «Києво-Могилянська академія» — колекція Омеляна Пріцака, Українського Католицького Університету, Посольства США в Україні; із приватних колекцій Павла Гудімова, Ігоря Гриніва, Ярини Ференцевич, Романа Ференцевича, Ліди і Петра Матіяшеків, Катерини і Віктора Ющенків, Марти Перейми.

22.08.2012 – 09.09.2012

Спляча Красуня — Sleeping Beauty

Національний художній музей України  презентує проект

«Спляча Красуня»

22.08 — 9.09.2012

«Спляча Красуня» — новий проект українсько-канадського художника Тараса Полатайка, що буде показаний вперше.

Ідея проекту базується на старовинній історії, вперше записаній Шарлем Перро у 1697 році.  У стислому викляді вона звучить так: «Красуня проклята спати 100 років, і буде пробуджена поцілунком Принца. Багато принців намагалося розбудити Красуню, але вдалося це тільки тому, який по справжньому її покохав. «

Невідома Красуня «спатиме» в приміщенні Національного музею протягом двох годин кожного дня з 22 серпня по 9 вересня.

Щоб потрапити у зал, де спатиме Красуня, відвідувач має підписати наступну угоду: «Якщо я поцілую Красуню, а вона при цьому відкриє очі, я погоджуюся з нею одружитися». У свою чергу, Красуня підпише таку угоду: «Якщо я при поцілунку відкрию очі, я виходжу заміж за цю людину».

Нерв перформансу — у звабливості та страху фатального моменту. Відвідувач має  добре подумати перед тим, як цілувати Красуню. Красуні ж доведеться вирішувати, чи настав для неї фатальний момент.

Виставка припинить роботу у момент, коли Красуня відкриє очі.

Проект здійснюється за підтримки Art Foundation of Alberta (Канада) та University of Lethbridge (Канада).

Сукня Красуні від KAMENSKAKONONOVA

Тарас Полатайко народився в Україні. З 1989 живе і працює в Канаді та Нью Йорку. У 2002 представляв Україну на Бієнале Сан Пауло (Бразилія). Серед інших міжнародних форумів, на яких Полатайко представляв Україну та Канаду — Корейське Бієнале (Південна Корея, 2009) та Тель Авівське Бієнале (2011).

За останні кілька років роботи Тараса  Полатайка виставлялися зокрема на Bazel Art Fair (Швейцарія), Priska Juschka Fine Art (Нью Йорк), Музеї Сучасного Мистецтва Монреалю,  Фундації Антоні Тапієса (Барселона), The Power Plant (Торонто), Ценрі Сучасного мистецтва Замок Уяздовський (Варшава), Центрі Сучасного Мистецтва Дж.Сороса (Київ), Мистецькому Арсеналі (Київ), Міжнародному Фестивалі Кіно та Відео «Images» (Торонто), Artspeak (Ванкувер) та Barbara Edwards Contemporary (Торонто). Наступного року роботи Полатайка будуть показані на Alberta Biеnnіal в Едмонтоні (Канада).

Художника репрезентують Priska Juschka Fine Art (New York), Barbara Edwards Contemporary (Toronto) та Douglas Udell Gallery (Edmonton).

Розклад сну:

ср, чт, нд 14:30 -15:30, 16 :00- 17:00
пт, сб 16:00-17:00, 17:30 — 18:30

17.12.2010 – 20.02.2011

Повернення майстра. Марк Епштейн. (painter Mark Epstein, who was active in the 1920s.)

Марк Епштейн прожив недовге життя — 50 років. Навчався в Київському художньому училищі у скульптора Федора Балавенського (1911-1918). В його формуванні визначальними були уроки Олександри Екстер і захоплення кубізмом. Згодом М. Епштейн став одним із головних діячів відродження єврейського  художнього життя в Києві, брав активну участь у всіх сферах діяльності Культур-Ліги (1918-1924): оформлював книжкові видання на їдиш, займався сценографією, викладав в ізостудії, експонував свої роботи на виставках, очолював  художню секцію (з 1923).  Разом із художниками Н. Альтманом, А. Маневичем, О. Тишлером, О. Фальком, Е. Лисицьким, Б. Аронсоном, С. Нікрітіним, С. Шор, І.-Б. Рибаком, І. Рабиновичем, Й. Чайковим, він прагнув «поєднання модерних універсальних пошуків із духовною силою нації» (із програмної статті «Шляхи єврейського живопису І.-Б. Рибака та Н. Аронсона. 1919).

Після закриття Культур-Ліги, коли всі члени художньої секції покинули Київ,  М. Епштейн продовжував співробітництво із видавництвом Культур-Ліги, що залишилось. З 1923 р. керував художньо-промисловою школою (потім технікум), і серед його учнів — Б. Вакс, Р. Марголіна, Г. Інгер, Х. Мастбаум, Ш. Коткес, Ц. Кіпніс.

В 1927 р.  він став членом ОСМУ (Об’єднання сучасних митців України), яке орієнтувалося на досягнення сучасного західноєвропейського мистецтва.  Однак, обумовлений часом перехід до «правдивого зображення дійсності», залишив майстру можливість висловлювати свої почуття в психології й експресії образів,  акцентуючи увагу на національній тематиці — ескізи театральних костюмів та декорації для єврейських театрів Києва і Харкова, кримська серія малюнків тощо.

При сталінському режимі М. Епштейн залишився чи не «єдиним єврейським художником» у Києві, як зазначав його перший біограф Густав Адольф в 1930 р. (часопис «Життя і революція). Із переїздом до Москви в 1932 р. на нього чекали замовлення на пам’ятники й статуї у дусі соцреалізму. Під час війни він перебував у Киргизії, в місті Фрунзе (тепер Бішкек), де малював багато етюдів.

Це була вдумлива скромна людина, що багато працювала і ніколи не турбувалась про свою популярність (згадували про Марка Епштейна його колеги).

27.04.2012 – 26.08.2012

Міф «Українське Бароко» — The Myth of Ukrainian Baroque

«Міф «Українське бароко»

Відкриття 27 квітня (п’ятниця)

Проект має на меті концептуально переглянути історію вітчизняного мистецтва, має аналітично-дослідницький характер, являє собою першу фундаментальну спробу  осмислення вітчизняного художнього досвіду крізь «лінію Бароко» із залученням величезного візуального та теоретичного матеріалу.

« Центральна епоха в духовній історії України» ( Д.Чижевський) — Бароко не тільки дало  світу низку шедеврів архітектури, живопису, графіки ХVII-ХVIII століть,  а й прокреслило широку традицію в українському мистецтві,   яка зберегла свою актуальність надалі, своєрідно відзиваючись в творах ХХ-го та й , як стає очевидним, і ХХI століть. 

Бароко розглядається як особливий тип культури, що  заново відтворюється  в  теперішню медійну епоху. А її  сьогоднішній — віртуальний вимір  здається  співзвучним  тим захопленням  безмежністю простору, яке надихало Бароко.

Саме Бароко визначило чи не головні архетипи  української культури,  вплинуло на світогляд , простягнувши свою традицію від ХVII століття до сучасності, відзиваючись в творах модерністів та авангардистів, в парадоксах соціалістичного реалізму , з його  вигаданістю та пафосом,  у « пошуках живописності», що визначила чи не головне спрямування українського малярства ХХ століття,   а разом з тим — і їхнє іронічне переосмислення в творах « нової хвилі»… 

Барокові  злети та протиріччя, іронія і драматизм,  тяжіння до театралізації та декоративності виявляються співзвучними сучасному «суспільству спектаклю», з його піар-технологіями та  маніпуляціями суспільною свідомістю, які стають сферою художнього осмислення для  сучасних митців. Адже  Барокко в Україні  — це не тільки визвольні змагання, боротьба за незалежність,  « козацьке лицарство», а й Доба Руїни, трагедії громадянських протистоянь,  ілюзії революцій, поразки та втрати, це те « життя у мріях», що перекриває шляхи  в суспільній свідомості для критичного аналізу і тверезої оцінки.  Барокко в Україні — це і час вибору  шляху розвитку « між Сходом та Заходом», це час надолуження і переоцінки минулого, це утвердження Нового  як важливої категорії культури. Отже, епоха Бароко триває, а з нею — той діалог між минулим і сучасним, без якого культурний поступ неможливий.  Осмислення її досвіду,  складних віддзеркалень в культурі та національній  свідомості, вітчизняному мистецтві — мета даного проекту.

Проект має міжмузейний та міжінституційний характер, залучає твори з колекцій Національного художнього музею України, Національного музею українського декоративного мистецтва, Музею театрального, музичного та кіномистецтва, Музею книги і друкарства України, Дирекції виставок Національної спілки художників України, з приватних зібрань та з майстерень сучасних митців